Кінець ери дизеля
Дизельні двигуни довгий час були популярним вибором для пікапів, фургонів та великих позашляховиків у багатьох важливих ринках, але їхні дні можуть бути полічені – принаймні так вважає Toyota Australia. Що займе їхнє місце? Якщо прогноз компанії виявиться точним, то електричні автомобілі на паливних елементах можуть стати масовими впродовж наступного десятиліття.
Залежність від дизеля в Австралії
В Австралії Toyota залишається значною мірою залежною від дизельних двигунів. Фактично, з 163 491 транспортного засобу, проданого локально протягом перших восьми місяців року, 48,4% мали дизельні двигуни. Такі моделі, як Hilux, LandCruiser, LandCruiser Prado, HiAce та популярний позашляховик Fortuner, всі вносять свій внесок у ці показники.
Віце-президент Toyota Australia з продажів, маркетингу та франчайзингових операцій Шон Хенлі вважає, що дизельні двигуни можуть бути повністю виведені з експлуатації в майбутньому. Якщо вони врешті-решт вимруть в Австралії, де вони історично були такі популярні, то це не обіцяє нічого хорошого для них в інших регіонах.
Коли дизель втратить позиції
Дизель не зникне впродовж наступного десятиліття, але після цього – я думаю, водень замінить дизель
– заявив Шон Хенлі. Він додав, що в Австралії існує культура дизеля, але в довгостроковій перспективі він не уявляє дизель як паливо майбутнього, оскільки бензиновий транспортний засіб може робити все те ж саме – і навіть більше.
Зростання популярності водню
Хенлі також зазначив, що між 2030 і 2035 роками він очікує стрімкого зростання продажів водневих моделей Toyota, що дозволить їм замінити дизельні моделі.
Особливо до 2035 року я щиро вірю, що водень буде нашим майбутнім – і саме тоді, я думаю, ви побачите зміну дизельної технології… ми готуємося до цього майбутнього. Чому? Водень чистий, водень має великий запас ходу, воднева інфраструктура буде значно кращою, ніж сьогодні. Вона буде зручнішою та доступною
– сказав він.
Розбіжності в стратегії
Хоча Toyota все ще інвестує значні кошти у водневі технології, багато інших автовиробників відмовилися від планів щодо водню, роблячи ставку на те, що майбутнє належатиме електричним транспортним засобам на акумуляторах. Водневі автомобілі можуть мати багато сенсу, але інфраструктура залишається в зародковому стані, і для створення мереж заправок, які можуть конкурувати з традиційними АЗС або новітніми зарядними станціями для електромобілів, знадобиться набагато більше, ніж зусилля одного виробника.
Перехід на водень вимагатиме не лише технологічних інновацій, але й змін у сприйнятті споживачів та підтримки з боку уряду. Успіх цієї технології залежатиме від того, наскільки швидко вдасться подолати поточні обмеження, такі як висока вартість виробництва водню та необхідність розвитку відповідної інфраструктури. Якщо ці виклики будуть успішно вирішені, водень може стати ключовим елементом у декарбонізації транспорту, особливо у важких умовах експлуатації, де акумуляторні технології поки що не демонструють достатньої ефективності.