Справа Martinez проти Mobis Alabama
Федеральний суддя затвердив врегулювання колективного позову на суму 11,5 мільйона доларів. У справі йдеться про понад 600 мексиканських інженерів і технічних фахівців, які, за їхніми словами, були найняті на професійні посади в Джорджії, а натомість опинилися на заводських лініях. Серед відповідачів — Kia Georgia, Hyundai Mobis, кадрова фірма Allswell, рекрутингове агентство SPJ Connect та інші компанії, причетні до цієї схеми найму. Усі вони заперечують будь-які порушення, однак урегулювання фактично завершує тривалий судовий процес навколо ймовірного зловживання TN-візами.
Справа Martinez проти Mobis Alabama зосереджена навколо громадян Мексики, яких набирали на інженерні посади, посади з контролю якості та технічні позиції на заводи Kia Georgia і Hyundai Mobis у Вест-Пойнті, штат Джорджія. Вони прибули до США за TN-візами, які дозволяють кваліфікованим мексиканським і канадським фахівцям тимчасово працювати в країні на певних професійних позиціях. Саме тут, за твердженням позивачів, усе пішло не так.
Обіцяли інженерію — поставили на конвеєр
За словами позивачів, робота, яку вони насправді отримали, не мала нічого спільного з посадами, що використовувалися для отримання віз. Замість професійної діяльності їх призначали на ручні операції на виробничих лініях, іноді зі змінами по 12 годин та робочими тижнями по п’ять-шість днів. У позові також стверджувалося, що працівникам платили менше, ніж обіцяли, не доплачували за понаднормову роботу та погрожували депортацією, якщо вони скаржитимуться або шукатимуть інше місце праці.
Останній момент критично важливий. Правовий статус працівника за TN-візою прив’язаний до кваліфікаційної посади, тому людина, яка вважає, що роботодавець зловживає схемою, опиняється перед жорстким вибором: залишитися на місці або ризикувати втратити підставу для перебування в країні. Позивачі подали вимоги відповідно до Закону про справедливі трудові стандарти, федерального законодавства, законів штату Джорджія про боротьбу з рекетом, а також інших нормативних актів. Угода охоплює приблизно 614 осіб, яких найняли Total Employee Solution Support, SPJ Connect або Allswell, після чого Allswell розподіляла їх на об’єкти Kia Georgia чи Hyundai Mobis.
Сума виплат кожному окремому працівнику буде різною. Частина, що стосується заробітної плати, становить 30 доларів за кожен кваліфікаційний тиждень. Водночас виплати за претензіями, пов’язаними з шахрайством, коливаються від приблизно 4113 до 16 800 доларів — залежно від тривалості та періоду роботи працівника. Юристи, які представляли групу позивачів, отримали 3,45 мільйона доларів гонорару та відшкодування витрат.
Позивач: «Усі працівники мають права»
Один із позивачів, Ісідро Арельяно, в інтерв’ю CBS висловив сподівання, що результат цієї справи спонукатиме інших працівників із TN-візами не мовчати.
«Я хочу, щоб усі працівники, особливо ті, хто має TN-візи, знали: можна подати до суду на роботодавця та домогтися справедливості. Усі працівники мають права, незалежно від того, з якої країни ми походимо. Ми люди — і заслуговуємо на повагу. Сподіваюся, що ця справа та це врегулювання надихнуть інших говорити про порушення трудових прав», — сказав Арельяно.
Можливо, саме в цьому полягає головний урок історії. Це була не просто суперечка про зарплатню. Працівники стверджували, що сама візова система, призначена для залучення кваліфікованих спеціалістів, використовувалася для створення робочої сили, яка після прибуття до США мала дуже мало практичних варіантів захисту.
Що це означає для працівників і бізнесу
Ця справа виходить далеко за межі одного заводу в Джорджії. Вона показує, як професійні візові програми можуть перетворюватися на механізм створення вразливої робочої сили, особливо коли працівники залежать від роботодавця не лише фінансово, а й юридично — через статус у країні. Схвалення судом такої великої суми компенсації не означає автоматичного визнання провини, але сам масштаб виплат свідчить про серйозність заявлених претензій.
Для мексиканських фахівців, які приїжджають за TN-візами, ця історія може стати сигналом: варто фіксувати умови праці, зберігати документи та не боятися звертатися по правовий захист, навіть якщо роботодавець погрожує депортацією. Водночас для компаній це нагадування про юридичні ризики використання візових програм для закриття позицій, які насправді не відповідають заявленому кваліфікаційному рівню. Зростання кількості подібних позовів може підштовхнути роботодавців до перегляду практик найму, а регуляторів — до посилення контролю за тим, як виконуються умови візових програм.