У київському дворі просто неба стоїть Maserati Quattroporte Sport GT п’ятого покоління — колись розкішний італійський седан із серцем Ferrari, а нині покинутий із приспущеними шинами, шаром бруду та без номерів.
Авто кольору хакі мимоволі натякає: чи то хтось із ТЦК вирішив «показати клас», але фінансовий план не зійшовся, чи то просто власник втік за кордон, залишивши забаганку напризволяще.
Іронія в тому, що сьогодні Maserati Quattroporte можна купити за ціною Renault Logan, а іноді навіть дешевше. От тільки є нюанс — утримання. Одна «дрібна» поломка може коштувати, як половина нового китайського кросовера.
І тут з’являється класика жанру: «краще б віддав ЗСУ». Але уявіть ситуацію, коли на передову приганяють Maserati з мотором Ferrari. Так, виглядало б ефектно — але кожен виїзд міг би обійтися у пів бюджету бригади. І навіть найстійкіший механік після першого ТО попросив би повернутися до старого доброго пікапа.
Тож цей Maserati у дворі — не стільки про «розкіш», скільки про контраст: купити італійський символ статусу може майже будь-хто, а от жити з ним у мирі та злагоді — доля обраних. Решта ж залишає їх на вулиці, під сонцем і дощем, щоб перехожі могли подивитися на те, як швидко мрія може перетворитися на пам’ятник ілюзіям.