Середня ціна нового автомобіля сьогодні коливається близько 50 000 доларів, і, на думку Cox Automotive, американці зосереджуються не на тому винному. У своєму нещодавньому аналізі компанія стверджує, що нинішня криза доступності менше пов’язана з цінами на автомобілі, а більше зі зростанням витрат майже в усіх сферах повсякденного життя. Це переконливий аргумент, підкріплений великою кількістю даних, але є одне помітне упущення, яке робить історію набагато складнішою.
Чому ціна автомобіля — не головна проблема?
Центральний аргумент Cox важко заперечити. Витрати на житло зросли, страхові премії підскочили, продукти подорожчали, а позичати гроші стало значно дорожче, ніж кілька років тому. Споживачі не оцінюють покупку автомобіля ізольовано. Вони роблять це, балансуючи між іпотечними платежами, рахунками за комунальні послуги, витратами на охорону здоров’я та всім іншим, що конкурує за місце в місячному бюджеті.
Сьогоднішня базова модель — це вчорашня розкіш
Ерін Кітінг, виконавчий аналітик Cox Automotive, також наводить вагомий аргумент, що сучасні автомобілі пропонують значно більше цінності, ніж їхні попередники. Такі функції, як автоматичне екстрене гальмування, адаптивний круїз-контроль, система утримання в смузі, інтеграція зі смартфоном та великі інформаційно-розважальні екрани, стали звичним явищем.
Десять років тому багато з цих технологій були або недоступні, або призначені для преміальних комплектацій. Якщо подивитися на це під таким кутом, сучасний автомобіль об’єктивно більш функціональний, ніж той, який він замінив.
Cox наводить Honda CR-V як приклад. Так, вона майже на 10 000 доларів дорожча, ніж десять років тому, але вона також значно покращилася. Іншими словами, споживачі платять більше доларів, але отримують більше автомобіля. Саме тут аналіз починає викликати занепокоєння.
Зникнення дешевих автомобілів
У 2016 році автовиробники пропонували багато справді недорогих автомобілів. Пам’ятаєте такі моделі, як Honda Fit, Chevrolet Spark, Ford Fiesta та Nissan Versa? Такі автомобілі сьогодні практично не існують. Навіть коли доступні бюджетні початкові комплектації залишаються, їх часто випускають у менших кількостях, ніж краще укомплектовані версії, які дилери вважають за краще мати на складі.
У цьому контексті важко відокремити споживчий попит від стратегії галузі. Покупці можуть обирати дорожчі автомобілі, але вони роблять це на ринку, де низьковартісних альтернатив стало значно менше, ніж десять років тому.
Cox не помиляється повністю. Зростання вартості всього тисне на покупців. Але якщо автомобільна промисловість хоче чесної розмови про доступність, вона повинна визнати свою власну роль у переміщенні ринку в бік більш дорогих моделей. Автомобіль — не єдиний лиходій в історії американської доступності. Але, ймовірно, він також не є просто невинним спостерігачем.
Варто зазначити, що хоча аргументи Cox про загальне зростання витрат є слушними, вони не враховують стратегічне рішення автовиробників відмовитися від сегменту справді бюджетних автомобілів. Це створило ситуацію, коли навіть за наявності бажання купити дешеву машину, споживач просто не має вибору. Таким чином, ринок сам підштовхує покупців до дорожчих покупок, що робить кризу доступності не лише наслідком інфляції, а й результатом корпоративної політики.