Дорожньо-транспортні пригоди стаються по всьому світу щодня. Ще кілька десятиліть тому поліція не мала можливості відмічати в протоколах пункт про відволікання на мобільний пристрій, бо самих пристроїв не існувало. Нині ж саме смартфони часто є причиною аварій, а нове дослідження виявило тривожну тенденцію: поліція здебільшого не знає, наскільки часто ці пристрої відіграють роль. Водночас страхові компанії можуть мати набагато точнішу інформацію завдяки телематиці.
Чому дані поліції та телематики так різняться?
Страховий інститут дорожньої безпеки (IIHS) провів дослідження, в якому порівняв поліцейські звіти з анонімізованими даними додатків безпечного водіння від компанії Cambridge Mobile Telematics (CMT). Науковці проаналізували майже 17 тисяч аварій, що сталися у чотирьох штатах США між 2021 та 2024 роками.
Виявилося, що у поліцейських протоколах використання телефону було зафіксовано лише в менш ніж 1% випадків. Однак телематичні дані вказують на те, що в межах 30 секунд до зіткнення телефонний пристрій використовувався у 7% односторонніх аварій та у 8% аварій за участю двох транспортних засобів. Отже, реальні показники можуть бути щонайменше в сім разів вищими, ніж ті, що потрапляють до офіційної статистики.
Що саме показують ці цифри?
Варто зазначити, що це лише вибірка з майже 17 тисяч аварій, а не вся національна статистика. З огляду на величезну суспільну увагу до проблеми відволікання за кермом, можна було б очікувати навіть більший відсоток. Також важливо розуміти, що зараховується до «використання телефону».
| Ручні дзвінки | Дзвінки без рук | Маніпуляції | Пасивне використання | |
| 15 301 аварія за участю двох транспортних засобів | ||||
| Телематика (до 10 секунд до аварії) | 14 | 53 | 287 | 337 |
| Телематика (до 30 секунд до аварії) | 19 | 87 | 590 | 534 |
| Поліцейські звіти | 6 | 1 | 17 | 15 |
| 1 543 односторонні аварії | ||||
| Телематика (до 10 секунд до аварії) | 2 | 0 | 23 | 40 |
| Телематика (до 30 секунд до аварії) | 3 | 3 | 49 | 52 |
| Поліцейські звіти | 1 | 0 | 3 | 5 |
Система CMT здатна розрізняти розмови з телефоном у руці, розмови через гучномовець, а також фізичні маніпуляції, як-от натискання та свайпи. Вона також фіксує, чи був екран пристрою розблокований, хоча це може означати що завгодно: від роботи навігатора до перегляду відео на YouTube. Однак найважливіше обмеження полягає в тому, що навіть ці дані не дозволяють достеменно стверджувати, що саме використання телефону спричинило конкретну аварію.
Приватність проти безпеки
Тут і постає головне питання зручності та конфіденційності. Водії добровільно долучаються до програм із використанням технології CMT, а IIHS опрацьовує анонімізовані дані. Компанія CMT наголошує, що не продає дані про водіння. Проте сама технологія знає напрочуд багато деталей: місцезнаходження, траєкторію руху, факт аварії та незадовго до неї — чи тримав водій смартфон у руці, чи говорив по ньому, або ж просто мав розблокований екран.
У страхових програмах CMT зазвичай виступає лише технологічним партнером, а контролером даних є страхова компанія, яка пропонує програму. При цьому політика конфіденційності дозволяє розкривати персональну інформацію, якщо цього вимагає закон або судовий процес.
Це зовсім не означає, що поліція може за будь-якої нагоди переглянути історію водіння без відповідного правового підґрунтя. Однак цей експеримент побічно доводить не лише недосконалість поліцейської статистики. Телематика здатна дати дослідникам набагато повніше уявлення про масштаби відволікання за кермом, але вона також створює надзвичайно детальний запис того, що саме робив водій перед тим, як сталася аварія.
Тому перш ніж погоджуватися на знижку за безпечне водіння, варто уважно зважити: чи готові ви обміняти такий рівень цифрового нагляду на можливу економію на страховці. Кнопка «Погоджуюся» дедалі частіше означає згоду не лише на знижку, а й на безпрецедентний моніторинг повсякденних звичок водія.
Технології, що відстежують поведінку за кермом, незабаром можуть стати стандартом для страхових компаній. Це відкриває нові можливості для підвищення безпеки, однак водночас змушує замислитися про межі допустимого втручання в особисте життя. Відповідальність за розв’язання цієї дилеми, схоже, переходить на самих водіїв, які щодня приймають рішення натискати на екрані свого смартфона.