Чим кращі системи, тим більшою може бути небезпека
Може здатися нелогічним, але новий звіт доводить: чим досконалішими стають споживчі системи автономного водіння, тим більшою мірою вони можуть бути небезпечними. Це відбувається на тлі того, що практично кожен автовиробник має або вже пропонує, або розробляє систему автономного керування. Компанії, як-от Tesla, тиснуть на регуляторів, щоб дозволити продаж повністю автономного Cybercab для звичайних покупців.
Феномен «автоматизаційної самовпевненості»
Експерти називають це явище «автоматизаційною самовпевненістю». Воно виникає, коли користувачі надто покладаються на автоматику й починають вважати, що система здатна впоратися з будь-якою ситуацією. Системи рівня 2, зокрема Tesla Full Self-Driving із її суперечливою назвою, усе ще вимагають, щоб людина була уважною та готовою взяти керування на себе. І що важливо: у разі зіткнення юридична відповідальність лягає саме на водія.
Багато водіїв уже переконалися в цьому на власному досвіді. Кайл Шанахан, головний тренер San Francisco 49ers, роками користувався Tesla FSD, перш ніж потрапив у лобове зіткнення. На пресконференції в серпні він розповів журналістам, що помилково вважав систему активною, нахилився за телефоном і втратив контроль. Він узяв на себе повну відповідальність за аварію, яка залишила його зі зламаними кістками та струсом мозку після того, як авто виїхало на зустрічну смугу.
Він також сказав, що ця аварія змінила його ставлення до автономного водіння.
«Коли ти їдеш 20 миль за годину і в тебе увімкнений автопілот, я, чесно кажучи, взагалі не хвилююся. Це був добрий урок: не можна ніколи мати нуль хвилювань. Думаю, це справді може стати прикладом для багатьох людей».
Як продають автономні технології?
Сучасні самокеровані системи, доступні в споживчих авто, усе ще потребують нагляду водія і сильно відрізняються від безпілотних таксі, які використовує, наприклад, Waymo. Втім, люди вже покладаються на автономні функції в багатьох ситуаціях. Одне з американських видань наводить історію 72-річної Керолін Макбрайд, власниці Tesla Model Y. Вона каже, що погано бачить уночі, і саме Tesla допомогла їй не збити пішохода.
Tesla своєю чергою просуває ідею FSD як допоміжного засобу. У соцмережі X компанія поширила відгук чоловіка з церебральним паралічем, який заявив, що Tesla з FSD дає йому змогу їхати куди завгодно і коли завгодно. Компанія описала свою систему так:
«Янгол-охоронець для вас і для інших на дорозі».
Зрозуміло, чому така реклама може видаватися небезпечною. Попри величезний поступ, якого системи Tesla справді досягли, вони не створені для компенсації будь-яких фізичних чи психологічних обмежень. Вони все одно вимагають компетентного водія за кермом, який пильнує дорогу й готовий будь-якої миті перебрати контроль.
Обмеження, про які не хочеться чути
Гай Манджамеле, директор AMCI Testing — компанії, що займається оцінюванням нових автомобільних технологій. Він похвалив досягнення Tesla, але застеріг щодо їхніх обмежень.
«Можливо, знадобиться 500 миль або 1000 миль, але в якийсь момент система помилиться. Якщо ви не на 100 відсотків уважні та не готові взяти керування, ви будете небезпечні для себе й для оточення».
Rivian готується запустити власну версію технології самокерування. Подібно до Tesla FSD, вона дозволить водіям відпускати руки з керма й зможе прокладати маршрут добре розміченими вулицями від точки до точки. Так само, як і в Tesla, система залишається рівня 2: водій усе ще відповідає за автомобіль і має зберігати уважність.
Але замість того, щоб подавати її як спосіб компенсувати недоліки водія, Джеймс Філнін, старший віцепрезидент Rivian з автономності, позиціює її як інструмент для боротьби з утомою та сонливістю.
«Найбільша небезпека — це насправді втома водіїв. Ці системи можуть суттєво її зменшити».
Гонка за справжньою автономією
Tesla може й домінує в заголовках, але чимало масових виробників наближаються до автономної гонки. Ford оголосив про плани запустити систему допомоги водієві Blue Cruise рівня 3 у 2028 році, яка дозволить відпускати кермо й не дивитися постійно на дорогу. GM робить подібний крок із наступним поколінням Super Cruise, а Rivian також готує систему, яка дасть авто змогу орієнтуватися на будь-якій чітко розміченій дорозі.
Очевидно одне: триває гонка за те, щоб запропонувати публіці повністю автономні автомобілі. Для цього потрібні значні зміни в регулюванні. Але навіть якщо їх ухвалять, строки залишаються туманними. Джеймс Філбін, старший віцепрезидент Rivian з автономності та штучного інтелекту, оцінює, що це займе п’ять років або менше. Браян Раймер, дослідник Центру транспорту й логістики MIT, має більш песимістичний погляд.
«Це десятиліття, а не роки».
Що це означає для водіїв, регуляторів і ринку
На тлі цих заяв і амбіцій виникає кілька практичних питань. По-перше, виробники мають чіткіше пояснювати різницю між рівнями автономності. Рівень 2 не звільняє водія від відповідальності, навіть якщо маркетинг створює враження, що автомобіль «сам їде». По-друге, регулятори навряд чи зможуть швидко наздогнати технології, які змінюються швидше за законодавство. По-третє, страхові компанії, суди й самі водії потребують зрозумілих правил: хто відповідає за ДТП, якщо система була активною, але людина не втрутилася вчасно.
Поки одні компанії обіцяють повну автономію за п’ять років, інші науковці кажуть про десятиліття, ринок живе в стані очікування. Інвестори та покупці хочуть бачити прогрес, але безпека не може бути другорядною. Якщо системи рівня 2 і далі називатимуть «повним самокеруванням» або рекламуватимуть як «янгола-охоронця», це розмиватиме межу між допомогою та ілюзією. У підсумку виграють ті виробники, які зможуть поєднати технологічний прорив із чесним поясненням обмежень, а не лише з гучними обіцянками.
Водночас сама присутність таких систем уже змінює поведінку людей за кермом. Одні стають уважнішими, бо розуміють, що автомобіль лише допомагає, а не замінює водія. Інші, навпаки, розслабляються раніше, ніж це було б безпечно. Саме тому дискусія про автономність — це не лише про датчики, алгоритми та штучний інтелект. Це також про культуру водіння, відповідальність і довіру, яку потрібно заслужити, а не просто задекларувати в рекламі.