by Нове дослідження підтверджує те, що багато водіїв вже давно підозрювали: пошук потрібних функцій через сенсорні інформаційно-розважальні системи під час керування автомобілем є не лише дратівливим, але й справді небезпечним. Це особливо актуально для тих, хто намагався змінити плейлист або відрегулювати клімат-контроль під час поїздки.
Еволюція інтер’єрів та нові ризики
За останні двадцять років великі, схожі на планшети, екрани поступово витіснили традиційні кнопки та ручки, а в деяких випадках, як у моделях Tesla, повністю їх замінили. Багато виробників тепер рекламують свої просторі цифрові дисплеї як ключову перевагу.
Дослідження, проведене Університетом Вашингтона та Toyota Research Institute, надає конкретні цифри, що підтверджують відому істину: ці екрани можуть бути неймовірно відволікаючими та небезпечними під час використання за кермом.
Методологія дослідження
Дослідження під назвою “Сенсорні екрани в русі: кількісна оцінка впливу когнітивного навантаження на відволіканих водіїв” було опубліковано у вересні 2025 року. Шістнадцять учасників розмістили у високотонному автомобільному симуляторі, де дослідники відстежували рух очей і рук, розширення зіниць та електропровідність шкіри.
Водіїв просили взаємодіяти з сенсорним екраном автомобіля та виконувати завдання, засновані на пам’яті, щоб виміряти психічне навантаження. Розмір зіниці та електродермальна реакція дали ключові дані про те, наскільки напружено працював мозок.
Результати симуляції
Коли водіїв просили виконувати звичайні завдання на сенсорному екрані під час навігації в умовному міському середовищі, їхня здатність керувати автомобілем та точність роботи з екраном помітно погіршувалися. Чим складнішим було завдання, тим більше падала продуктивність.
Важливо зазначити, що мова йде не про листування в соцмережах. Дослідження зосереджене на повсякденних завданнях, які виробники очікують, що водії виконуватимуть через шари цифрових меню: регулювання аудіо, надсилання чи прослуховування повідомлень, навігація по медіа. Завдання, які раніше виконувалися поворотом ручки або натисканням кнопки, тепер вимагають одночасної участі очей, рук та когнітивних ресурсів.
Учасники їздили умовним містом, працюючи з сенсорним екраном. Дослідники вимірювали низку показників продуктивності водія та фізіологічних маркерів, від руху очей і стабільності керування до часу реакції та сигналів стресу.
Результати виявилися невтішними для прихильників великих планшетоподібних систем. Взаємодія з сенсорним екраном знизила точність і швидкість натискань більш ніж на 58 відсотків порівняно з умовами, коли водій не керував автомобілем. Водночас відхилення від смуги руху збільшилося більш ніж на 40 відсотків після початку взаємодії з екраном. Іншими словами, водії одночасно стали гірше керувати автомобілем і гірше користуватися екраном.
Пошук рішень та майбутні інтерфейси
Можна подумати, що рішення полягає в простому поверненні до фізичних кнопок. На жаль, цей корабель, ймовірно, вже відплив. Хоча деякі автовиробники готові повернути частину фізичних перемикачів, екрани настільки дешеві та зручні для виробників у виробництві та продажу, що вони й надалі залишатимуться значною частиною автомобілів.
Як тоді автовиробники можуть покращити безпеку? Дослідження пропонує кілька ідей.
По-перше, воно пропонує виробникам зменшити кількість меню, необхідних для виконання функцій, які часто потрібні під час руху. Цього можна досягти, додавши прямий доступ до цих функцій десь на екрані в будь-який момент. Крім того, системи могли б стати розумнішими, навчаючись передбачати певні дії користувача та роблячи деякі кнопки більшими та яскравішими для ока.
Нарешті, дослідження вважає, що виробники могли б використовувати системи, чутливі до навантаження, щоб виявляти високе когнітивне навантаження на водія, а потім реагувати відповідно, тимчасово обмежуючи деякі функції або попереджаючи водія про необхідність знову зосередитися на дорозі.
Зрештою, дослідження приходить до висновку, що інтерфейси повинні бути розроблені для того, як люди поводяться насправді, а не так, як виробники хотіли б, щоб вони поводилися.
Ця робота чітко демонструє технологічний розрив між маркетинговими перевагами “цифрових кокпітів” та їхньою практичною безпекою. Поки законодавство відстає від темпів інновацій у автомобільной промисловості, відповідальність за баланс між сучасністю та безпекою лягає на інженерів та дизайнерів. Майбутнє, ймовірно, належатиме гібридним рішенням, де критично важливі функції будуть продубльовані фізичними елементами керування, а екрани отримають адаптивні інтерфейси, що зменшують навантаження на водія в складних дорожніх умовах. Успіх цих систем визначатиметься не їхньою складністю, а здатністю непомітно інтегруватися в процес керування, не вимагаючи зайвої уваги.
